Фармакокінетика в анестезіології та дорослій інтенсивній терапії

Наведені рівняння описують модель першого порядку зі сталою константою швидкості елімінації. Це концептуальні залежності, а не розрахунки для конкретного пацієнта.

C — концентрація, виражена як маса на об’єм або кількість речовини на об’єм; символ C з нижнім індексом в експоненційному рівнянні позначає початкову концентрацію в тій самій розмірності; t — час; k — константа швидкості елімінації з розмірністю оберненого часу; dC/dt — зміна концентрації за одиницю часу. Округлення не застосовується.

dC/dt = −kC

C(t) = C₀e^(−kt)

t½ = ln(2)/k

Фенітоїн має насичуваний печінковий метаболізм, виражене зв’язування з білками та значущі взаємодії. За наявності валідованого методу аналізу та конкретного клінічного питання проводьте терапевтичний лікарський моніторинг; зіставляйте загальну та незв’язану концентрації зі станом зв’язування з білками. Поблизу насичення елімінація може наближатися до кінетики нульового порядку, однак цей термін описує кінетику, а не тактику лікування.

Центральний компартмент представляє кров і тканини, що швидко врівноважуються; периферичні компартменти — повільніший тканинний обмін. Після внутрішньовенного болюсу або зміни інфузії раннє зниження концентрації може визначатися перерозподілом між компартментами, тоді як термінальна елімінація описує пізнішу фазу.

Контекст-залежний час зниження концентрації вдвічі — це час, за який після припинення інфузії концентрація у плазмі або центральному компартменті зменшується наполовину. Він залежить від тривалості інфузії та багатокомпартментного розподілу; термінальний період напіввиведення сам по собі погано прогнозує пробудження після інфузії.

Пропофол відповідає багатокомпартментній моделі. Швидке врівноваження між плазмою та мозком забезпечує початок дії, а зі збільшенням тривалості інфузії зростає роль розподілу в повільні тканини та тканинних депо.

Тіопентал швидко досягає добре перфузованої тканини мозку, а потім перерозподіляється в інші тканини. Ліпофільність дає змогу депонуватися в тканинах і повільно вивільнятися назад у плазму; відрізняйте це вивільнення з депо від тривалого введення препарату.

Мідазолам може накопичуватися в периферичних тканинах під час безперервної інфузії. На відновлення впливають тривалість інфузії, стан пацієнта, печінковий кровотік, метаболізм і ниркове виведення кон’югованих метаболітів.

Фентаніл має багатокомпартментний розподіл, накопичується в м’язах і жировій тканині та повільно повертається у кров. Тому після тривалої експозиції важливі перерозподіл і тканинне депонування.

Реміфентаніл розподіляється в центральному й периферичних компартментах, але гідролізується неспецифічними естеразами крові та тканин. За зареєстрованого застосування ефект припиняється швидко й не подовжується прогресивно з продовженням введення.

Після внутрішньовенного кетаміну раннє зниження концентрації відображає перерозподіл із центральної нервової системи в тканини, що повільніше врівноважуються, і печінкове перетворення на норкетамін. Перерозподіл і метаболізм слід оцінювати окремо.

Ниркова дисфункція може змінювати виведення вихідного препарату або активного метаболіту та білкове зв’язування. Уточніть, яка сполука вимірюється, і враховуйте відомості щодо застосування препарату за порушення функції нирок.

Під час безперервної ниркової замісної терапії (БНЗТ) екстракорпоральне видалення залежить від препарату, незв’язаної фракції, розподілу, мембрани, методу, робочих умов, залишкової функції нирок і пацієнта. Повторно оцінюйте експозицію та ефект без фіксованого коефіцієнта корекції.

Вік може змінювати розподіл, міжкомпартментний кліренс, пікову концентрацію, чутливість і відновлення. Для пропофолу описані вікові фармакокінетичні відмінності, тому потрібна повторна оцінка за клінічною відповіддю.

За ожиріння може збільшуватися об’єм розподілу мідазоламу. Окремо, стани зі зниженням серцевого викиду та печінкового кровотоку можуть зменшувати кліренс. Оцінюйте кожен чинник окремо в контексті експозиції пацієнта.

Печінкова дисфункція та препарати, що взаємодіють, можуть змінювати перетворення фентанілу або фармакодинамічний ефект. Зіставляйте перфузію, супутні депресанти та спостережувану дихальну відповідь з експозицією фентанілу.

Гіпотермія може знижувати кліренс реміфентанілу в конкретних умовах гіпотермічного штучного кровообігу. Описані напрямок і вираженість стосуються цієї ситуації та можуть відрізнятися за іншої температури, в іншого пацієнта чи в іншому екстракорпоральному контурі.

Вагітність — окрема популяційна межа для кетаміну. Тлумачте експозицію з урахуванням фізіології матері, показання, супутніх препаратів та інформації щодо застосування під час вагітності, а не за допомогою єдиної поправки для всієї вагітності.

Гіпоальбумінемія, ниркове чи печінкове захворювання можуть підвищувати клінічну значущість незв’язаного фенітоїну. У цих умовах вимірювання незв’язаної концентрації може бути інформативнішим; зіставляйте її із симптомами та конкретним клінічним завданням.

Оскільки вагітність може змінювати зв’язування фенітоїну з білками, під час моніторингу сироваткової концентрації орієнтуйтеся на незв’язану фракцію та зіставляйте результат із клінічною відповіддю.

Під час ЕКМО секвестрація препарату залежить від молекули, контуру та часу експлуатації. Експериментальні дані для мідазоламу показують контур- і препарат-залежну варіабельність, яку не можна виразити єдиним коефіцієнтом корекції.