Інвазивна штучна вентиляція легень у дорослих

Кожен ініційований пацієнтом вдих отримує задану підтримку тиском і зазвичай перемикається на видих, коли інспіраторний потік знижується до встановленого порога. Узгодьте чутливість тригера, швидкість наростання тиску та критерій перемикання із зусиллям пацієнта й механікою дихання. Контролюйте неефективні спроби вдиху, надмірний VT, передчасне та запізніле перемикання.

CPAP підтримує постійний позитивний тиск у дихальних шляхах без додаткової інспіраторної підтримки. Режим потребує достатньої самостійної вентиляції, надійного розпізнавання апное та налаштованої резервної вентиляції.

Недостатня підтримка збільшує дихальне зусилля та потребу в інспіраторному потоці. Надмірна підтримка може знижувати активність дихального центру, збільшувати VT, спричиняти запізніле перемикання на видих і маскувати слабкість дихальних м’язів. Оцінюйте разом зусилля пацієнта, вентиляцію, комфорт і синхронізацію з апаратом.

Примусові вдихи контролюються за тиском, а апарат змінює інспіраторний тиск між вдихами, прагнучи підтримувати заданий VT. Цільовий об’єм може не досягатися за обмеження тиску, витоку, зміни механіки легень або дихального зусилля пацієнта.

AutoFlow адаптує інспіраторний тиск у режимах із заданим дихальним об’ємом і забезпечує вдих зі спадним потоком. Оцінюйте фактично доставлені VT, тиск, потік і взаємодію пацієнта з апаратом. Реалізація та доступні налаштування залежать від моделі апарата.

Під час спонтанних вдихів апарат змінює рівень підтримки між вдихами, прагнучи підтримувати заданий VT. Посилення самостійного вдиху може зменшувати тиск підтримки, а ослаблення — збільшувати його, тому VT слід оцінювати разом із дихальним зусиллям пацієнта.

ASV автоматично обирає поєднання частоти, VT і рівня тиску з урахуванням заданої хвилинної вентиляції, вимірюваної механіки легень і спонтанної активності пацієнта. Оцінюйте фактичну послідовність вдихів, VT, частоту, тиск, дихальне зусилля та активні межі безпеки.

INTELLiVENT-ASV доповнює ASV автоматичним керуванням вентиляцією та оксигенацією на підставі обраного клінічного профілю й вимірюваних сигналів. Перевіряйте задані цілі, якість сигналів, стан контролерів, активні обмеження та перехід у резервний режим.

Апарат чергує верхній і нижній рівні тиску через задані проміжки часу; спонтанне дихання може бути дозволене на обох рівнях. Оцінюйте рівні тиску, тривалість кожної фази, потік і об’єм скидання, підтримку спонтанних вдихів, загальну хвилинну вентиляцію, газообмін і гемодинаміку. Режими з подібними назвами можуть відрізнятися за алгоритмом і доступними налаштуваннями.

MMV автоматично збільшує обов’язковий компонент респіраторної підтримки, якщо виміряна хвилинна вентиляція стає нижчою за задане мінімальне значення, і зменшує його після відновлення достатнього спонтанного дихання. Уточнюйте, як апарат розраховує хвилинну вентиляцію, враховує спонтанні вдихи та обмежує додаткову підтримку.

PAV+ регулює інспіраторну підтримку пропорційно до розрахункового дихального зусилля пацієнта, використовуючи виміряні потік і об’єм, а також оцінку резистивного та еластичного навантаження дихальної системи. Перевіряйте достовірність вимірювань, відсутність значних витоків і правильність даних про штучні дихальні шляхи. Доступність, робочі обмеження та резервний режим залежать від конкретного апарата.

NAVA використовує електричну активність діафрагми — EAdi, яку реєструє спеціальний стравохідний катетер, для запуску та завершення вдиху, а також пропорційного регулювання підтримки. Перевіряйте положення катетера та якість сигналу. Одночасно оцінюйте тиск у дихальних шляхах, VT, частоту дихання, газообмін і дихальне зусилля пацієнта.

ATC оцінює падіння тиску на ендотрахеальній або трахеостомічній трубці з урахуванням її типу, внутрішнього діаметра та виміряного потоку й додає тиск для часткової компенсації цього опору. Функція не компенсує опір, спричинений накопиченням секрету, частковою обструкцією або перегином трубки, бронхоспазмом чи дихальним контуром.

Використовуйте режим, який дає змогу стабільно реалізувати індивідуальну протективну стратегію та контролювати видихуваний VT, коректно виміряні Pplat і загальний PEEP, ΔP, газообмін, дихальне зусилля та гемодинаміку. Назва режиму сама по собі не забезпечує протекції легень.

Забезпечте достатній час видиху та контролюйте повернення експіраторного потоку до нуля. Розрізняйте встановлений, загальний і внутрішній PEEP; оцінюйте обмеження експіраторного потоку, навантаження на тригер і гемодинаміку. Зміна режиму без корекції часу видиху або хвилинної вентиляції не усуває динамічну гіперінфляцію.

Виключіть біль, тривогу, гарячку, ацидоз, гіпоксемію та інші причини підвищеної активності дихального центру. Оцініть роботу дихання, механіку та відповідність підтримки потребі пацієнта. Сильне інспіраторне зусилля може знижувати тиск у дихальних шляхах, водночас підвищуючи транспульмональний тиск. Коригуйте тригер, інспіраторний потік, швидкість наростання тиску, критерій перемикання на видих і рівень підтримки лише після визначення механізму та з подальшим повторним оцінюванням.

Окремо оцінюйте газообмін, захист дихальних шляхів і здатність пацієнта ініціювати та підтримувати вентиляцію. Рівень свідомості, седація, судоми, активність дихального центру, кашель, кількість секрету, внутрішньочерепний тиск і церебральна перфузія визначають потребу в надійній примусовій або резервній вентиляції, а також готовність до екстубації.

За наявності критеріїв готовності проводьте структуроване оцінювання та пробу зі спонтанним диханням. Під час допоміжної вентиляції переконайтеся, що низький рівень підтримки не супроводжується надмірною роботою дихання, а високий — не пригнічує самостійну дихальну активність. Перед екстубацією додатково оцініть захист дихальних шляхів, кашель, кількість секрету та ризик невдалої екстубації.